У 2020 році було затверджено Зміну № 9 до Національного класифікатора ДК 003:2010 (наказ Мінекономіки від 18 серпня 2020 року № 1574), згідно з якою, зокрема, роботодавцям дозволено вживати фемінітиви в локальній документації. Так, за потребою користувача професійні назви робіт при внесенні до кадрової документації можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи.

Кабінет Міністрів України постановою від 22 травня 2019 року № 437 «Питання українського правопису» схвалив нову редакцію Українського правопису.

У новій редакції правопису визначено правила творення іменників жіночого роду — фемінітивів. Попередня редакція такої інформації не містила.

Фемініти́ви (фемінативи; nomina feminativa, nomina feminina; від лат. fēmina — жінка, fēminīnus — жіночий) — група морфологічних одиниць, маркованих граматичним жіночим родом, альтернативних або парних аналогічним одиницям чоловічого роду, що утворює здебільшого стилістично забарвлений прошарок словникового складу, сфера вжитку якого часто перебуває за межами літературного мовлення.

Поміж іменниками — назвами професій, звань, посад є чимало слів, уживаних у формі чоловічого роду для позначення і чоловіків, і жінок: академік, інженер, кандидат, педагог, президент, ректор. Це пояснюється тим, що колись такі професії мали тільки чоловіки.

Моделі творення фемінітивів

Відповідно до нових правил іменники на позначення осіб жіночої статі утворюємо від іменників чоловічого роду за допомогою суфіксів -к-, -иц-, -ин-, -ес- та інших.

Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ (авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, співачка, студентка, фігуристка).

Суфікс -иц- приєднуємо насамперед до основ на -ник (верстальник – верстальниця) та -ень (учень – учениця).

Суфікс -ин- сполучаємо з основами на -ець (кравець – кравчиня, плавець – плавчиня) та на приголосний (майстер – майстриня, філолог – філологиня).

Суфікс -ес- рідковживаний, зустрічається у небагатьох лексичних одиницях, які варто запам’ятати: дияконеса, патронеса, поетеса тощо.

Правопис не пропонує ніяких жіночих назв посад чи професій. Він тільки подає суфікси, за допомогою яких ці назви можна утворити.

Суфіксальний спосіб творення назв жіночих професій не має перешкод, поширений в живому спілкуванні, за винятком окремих слів, у яких відповідний суфікс змінює лексичне значення, наприклад: секретар – секретарка, друкар – друкарка.

Слово секретар означає людину за її офіційною посадою (найчастіше виборною) типу секретар сільради, секретар правління та іменником секретарка не замінюється, хоч на цій посаді працює й жінка.
А іменник секретарка означає дівчину або жінку, що працює технічним секретарем. Така ж лексична невідповідність спостерігається і в іменниках друкар – друкарка. Іменник друкар означає особу (і чоловіка, і жінку), що працює в друкарні, а словом друкарка називається жінка, яка друкує на друкарській машинці.




Остання зміна: Tuesday 30 July 2024 15:20 PM