Наукова студія
Умови завершення
Іншомовні слова — це лексика, яка прийшла в нашу мову з іншої. Найчастіше такі слова зберігають ознаки тієї мови, з якої відбулося запозичення. Дуже часто ідентифікувати іншомовне слово можна за особливостями звучання або за значенням.
Якщо ти бачиш звук ф — слово точно має не українське походження. Адже ця фонема не характерна для української мови, тому всі слова, які починаються з ф, є іншомовними.
А, наприклад, у словах тюркського походження зустрічається одразу кілька літер а: сарай, барабан, баклажан.
Якщо ж є збіг літер пс чи кс, то перед тобою слова грецького походження: ксерокопія, психологія.
Слово починається з літери а? 100 % іншомовне. Наприклад: алкоголь, абітурієнт, автор.
Перед тобою слово, пов’язане зі сферою політики, суспільства чи спорту? Більшість із них запозичені з англійської.
Правила написання іншомовних слів:

Написання и:
У загальних назвах іншомовного походження після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (правило дев’ятки) перед наступним приголосним (крім й) пишемо и.
Наприклад: директор, позиція, таксист, капучино, чизбургер, чипси, режим, гриль.
Також и пишемо у власних географічних назвах, які закінчуються на -ика, -ида: Корсика, Мексика, Флорида, Колхида.
Та у географічних назвах після дж, ж, ч, ш, щ, ц: Вашингтон, Сан-Франциско.
И вживається у географічних назвах зі сполученнями -ри- перед приголосним, крім й: Мадрид, Рига (але Ріо-де-Жанейро).
Також и пишеться у деяких словах іншомовного походження, які давно запозичені українською мовою (навіть після літер, які не входять до правила «дев’ятки»). Такими є, наприклад, лимон, мирт, кипарис, спирт, кинджал, графин.
До того ж, з и пишуться слова церковного значення: диякон, єпископ.
Якщо після і стоїть й або літера на позначення голосного, то «правило дев’ятки» не діє. У такому випадку пишемо і. Наприклад: чіабата, офіційний, матеріал, патріот.
Написання і:
а) на початку слова: історія, інерція;
б) у кінці незмінних слів: таксі, мерсі, попурі;
в) перед голосними та й: клієнт, радіо, чемпіон;
г) після букв, що не входять до дев’ятки: вітамін, кіно;
ґ) у кінці слів перед я: конфесія, теорія, аудієнція, алергія.
Букву і пишемо у власних назвах перед буквами на позначення приголосних, крім шиплячих: Лісабон, Міссісіпі, Дідро, Арістотель, Фрідріх, Зільберт, Леонардо да Вінчі, Грімм, Гельсінкі, Сідней, Занзібар.
Апостроф:

У словах іншомовного походження апостроф потрібно ставити не тільки після б, п, в, м, ф, а й після букв г, к, х, ж, ч, ш, якщо далі чується звук й. Наприклад: бар’єр, Х’юстон, комп’ютер, ад’ютант, миш’як, ін’єкція, Рив’єра, к’янті, прем’єр, кар’єра.
Проте, апостроф ми не ставимо, якщо ці букви позначають пом’якшення попереднього приголосного: педикюр, рюкзак, бюрократ, пюре, фюзеляж, Гюго, Мюллер, рюш.
Зауваж! Апостроф пишемо також в іншомовних прізвищах на зразок О’Кейсі, Д’Аламбер, д’Артаньян, д’Арк.
Чи зберігається подвоєння?

Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та власних назвах і похідних від них.
Наприклад:
Голландія, голландський; Марокко, марокканський; Андорра, андоррський; Міссурі, Яффа; Джонні, Шиллер.
Подвоєння зберігається в таких словах-винятках (загальних назвах):
аннали, бонна, брутто, нетто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
Остання зміна: Monday 29 July 2024 22:10 PM