Українська після 10 класу 10_3

Наголосом називають вимову певного складу з більшою силою голосу. Наголос в українській мові вільний і рухомий.

У межах одного слова наголос може змінюватися: головА – гОлови. Також є слова, у яких нормативними є два наголоси: пОмилка – помИлка.

Перевірити правильний наголос можна за орфоепічним словником української мови.

Хоча чітких правил наголошування слів немає, але є загальні принципи, за якими можна визначити наголошений склад.

Іменники:

1. -ання: більшість іменників, які закінчуються на -ання, мають наголос на -а: видАння, завдАння, зібрАння, навчАння, надбАння, обрАння, пізнАння, послАння, читАння (також прислівник зрАння). АЛЕ: уподОбання, дИхання, бІгання, кОвзання, нЕхтування, облАднання;

2. -за: більшість іменників, утворених за моделлю «за…ка», будуть мати наголошений префікс за-: зАкладка, зАгадка, зАпонка, зАставка, зАстібка, зАмазка, зАклепка, зАчіпка;

3. -ина: в іменниках, які позначають одиницю з певної множини (горох – горошИна, стебла – стеблИна, волосся – волосИна, бадилля – бадилИна);

4. -ки: іменники жіночого роду з суфіксом -к- у множині матимуть наголос на -и: вказівка – вказівкИ, жінка – жінкИ, ластівка – ластівкИ, голка – голкИ. АЛЕ: сусідка – сусІдки, верхівка – верхІвки. 

5. -метр: децимЕтр, кіломЕтр, мілімЕтр, сантимЕтр (одиниці вимірювання), АЛЕ: перИметр (не є одиницею вимірювання);

6. -о- в складних іменниках із двома коренями: босОніж, гуртОжиток, літОпис, рукОпис, чорнОзем, чорнОслив. АЛЕ: блАговіст, листопАд, шляхопрОвід;

7. пере-: перЕбіг, перЕпис, перЕріз, перЕкис, перЕпустка, перЕпічка, АЛЕ: перелЯк;

8. при-: прИморозок, прИчіп.

Прикметники:

1. Короткі та деякі багатоскладові прикметники на -ий: близькИй, віршовИй, вузькИй, добовИй, жаркИй, легкИй, мілкИй, новИй, пільговИй, пітнИй, різкИй, роздрібнИй, текстовИй, терпкИй, тім’янИй, тіснИй, тонкИй, торф’янИй, фаховИй, чарівнИй, черговИй, черствИй, щодобовИй.

У похідних прислівниках — здебільшого на перший склад: лЕгко, мІлко, нУдно, вУзько.

2. У суфіксі -еньк- наголос падає на е: старЕнький, малЕнький, новЕнький.

Дієслова:

1. У дієсловах на -сти/-зти наголошуємо останній склад: відвезтИ, відвестИ, віднестИ / довезтИ, довестИ, донестИ / завезтИ, занестИ, завестИ / навезтИ, навестИ, нанестИ / перевезтИ, перевестИ, перенестИ / привезтИ, привестИ, принестИ.

2. У коротких дієсловах 1-ї особи однини (я) здебільшого наголошуємо останній склад: роблЮ, пишУ, сиджУ, люблЮ.

3. У дієсловах на -емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній склад: беремО – беретЕ / веземО – везетЕ / несемО – несетЕ / ідемО – ідетЕ / п’ємО – п’єтЕ.

Числівники: 
у числівниках на -десят наголошений останній склад: пʼятдесЯт, вісімдесЯт.
У числівниках на -дцять наголошений передостанній склад: одинАдцять, чотирнАдцять.

Ці принципи є лише орієнтиром у наголошуванні слів. Складність полягає в тому, що наголос в українській мові здебільшого рухомий і є багато винятків, тому слова треба запамʼятовувати. Для того, щоб легше було це зробити, школяр створив реп: