Українська після 10 класу 10_3

Мовна норма — це сукупність мовних засобів, що вважаються правильними і сприймаються носіями мови як зразок суспільного спілкування в певний період розвитку мови й суспільства.

Лексична норма визначає можливість використання слова відповідно до його лексичного значення та його відтінків, а також правила сполучуваності слів у реченні.

Лексична помилка — це вживання слова у невластивому йому значенні, повтор того ж самого слова чи спільнокореневого до нього в одному реченні, перекручування та вживання зайвих слів. Лексична помилка веде до зайвого наголошення на тій самій інформації або до спотворення її змісту.

Тавтологія — недоречне повторення одного й того ж слова або спільнокореневих у безпосередній близькості один від одного (в одному чи сусідніх реченнях): У мене багато книг — всі вони мої улюблені книги.
Багатослів’я — нагромадження слів, що не несуть нової інформації, порушують чіткість та структуру вислову. Наприклад, замість «викликати негативний вплив» можна сказати просто «негативно впливати».
Дублювання — вживання в реченні займенника за наявності іменника: Моя мама вона неймовірна акторка.
Мовна недостатність — втрата слів у реченні, що спотворює його зміст, не дозволяє повністю зрозуміти сказане.
Уживання слів у невластивому значенні — невдалий підбір слів, що трапляється при виборі синонімів, паронімів, омонімів чи слів іншомовного походження. Наприклад: У пантеоні злочинців він посідав перше місце. Слово «пантеон» передбачає шанобливе ставлення, певну велич, що ніяк не пов’язується зі злочинцями.
Неправильне вживання фразеологізмів. Найчастіше ця лексична помилка пов’язана з нерозумінням їх змісту: Він був такий працьовитий, що постійно бив байдики.
Лексичне значення слова — це історично закріплена співвіднесеність слова з певним явищем дійсності.
Лексичні значення слів наповнюють думку конкретним змістом.
Зʼясувати лексичне значення слова допоможе тлумачний словник.
Одне слово може мати кілька лексичних значень. Таке явище називають багатозначністю, або полісемією. Розрізняють пряме та переносне значення слова.
Основним способом точної передачі значення слова є контекст.
Контекст — це частина тексту, яка дає змогу точно встановити значення окремого слова, вислову, що входять до його складу. 
У кожному окремому контексті багатозначне слово вживається з якимось одним значенням. Наприклад, слово «ручка» є багатозначним: 
Він завжди при зустрічі цілує мою ручку.
Діти знайшли на горищі стару дверну ручку і намагаються її прикріпити до іграшкового авто.
Школяр писав кульковою ручкою свій перший диктант.
Слова матері хлопцеві були до ручки.
Залежно від контексту, ми розуміємо, у якому із значень це слово вживається.