Українська після 8 класу 8_8

Додаток  – другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непрямих (усіх, крім називного та окличного) відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Найчастіше виражений іменником, займенником. Підкреслюємо пунктирною лінією. Веселу (що?) пісню заспівав соловей у гаю. Мати кличе (кого?) сина.
Означення  – це другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? котрий? чий? Найчастіше виражене прикметником, займенником, числівником, рідше іменником. Підкреслюємо хвилястою лінією. (яку?) Веселу пісню заспівав соловей у гаю. Ліс (який?) старий густий.
Обставина - це другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету, спосіб, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками.  Підкреслюємо штрихпунктиром. Веселу пісню заспівав соловей (де?) у гаю. Земля стугоніла (коли?) опівночі. Діти співали (як?) голосно.

Додаток – це другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або щодо якого ця дія відбувається. Додатки відповідають на питання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?
Додаток виражено найчастіше іменником, займенником або іншою частиною мови в значенні іменника. НАПРИКЛАД: 1. З усіх-усюд мені Вітчизну видно (В. Сингаївський). 2. Три явори посадила сестра при дорозі (Т. Шевченко). 3. Сміливого і куля не бере (Нар. творчість).
Зверніть увагу!
Додаток може бути виражений неозначеною формою дієслова (інфінітивом). НАПРИКЛАД: 1. Я так люблю (що?) сняти (О. Довженко) 2. А дай (що?) жити серцем жити і людей любити (Т. Шевченко).
Додатки, крім тих, що виражаються неозначеною формою дієслова, поділяємо на прямі й непрямі.

Прямий додаток можемо виражати й формою родового відмінка в таких випадках:

• якщо перед дієсловом-присудком є заперечна частка не: не підвів очей; не повернув голови

• якщо дія переходить не на весь предмет, а на його частину: насипали борщу, купив хліба

Узгоджене означення до означуваного слова приєднується зв’язком узгодження, тобто узгоджується з ним у роді, від­мінку й числі.
Узгоджені означення виражаються прикметниками, діє­прикметниками, числівниками, займенниками (крім особових його, її, їх):

• В гречках некошених стоїть барвистий мед, натруджено-густий, немов земля пахуча (А. Малишко).

• В єдиний звук мільйони струн народних злиті — у цій пшениці, в цьому ситі!(М. Рильський).

Кількісний числівник означенням у реченні виступає лише в непрямих відмінках, крім знахідного, однакового з назив­ним. Поєднання кількісного числівника в називному (знахідному) відмінку з іменником виступає як один член речення — підмет або додаток.
Неузгоджене означення до означуваного слова приєднуєть­ся зв’язком керування або прилягання.

Неузгоджені означення виражаються іменниками, особо­вими займенниками, неозначеною формою дієслова, словос­полученням:

• До мене підходить людина (яка?) середнього віку (О. Довженко).

• Година (яка?) для праці настала (Леся Українка).

• Дорога (яка?) ліворуч була наглухо закрита дубовими зава­лами (О. Гончар).

• Одні тільки бажання (які?) творити добрі діла й зостались при мені на все життя (О. Довженко).