Прийменник — службова частина мови, яка виражає відношення між предметами, відношення між ознакою та дією предмета і вказує на місце, час, причину, мету і об’єкт дії. 

Знайти прийменник у реченні досить просто. Зверни увагу на назву цієї частини мови. Прийменник завжди знаходиться «при іменнику», тобто шукати його потрібно саме при іменних частинах мови.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для поєднання однорiдних членiв речення або частин складного речення та виражає смисловi зв’язки мiж ними.



Сполучники сурядності поєднують рівноправні, синтаксично незалежні одна від одної мовні одиниці: слова, частини складного речення, речення чи групи речень у тексті.
До них належать:
а) єднальні: і, й, та (=і), ні ... ні, які означають поєднання або приєднання;
б) протиставні: а, але, та (=але), проте, зате, однак, які виражають зіставлення або протиставлення;
в) розділові: або, чи, або ... або, чи ... чи, то ... то, чи то ... чи то, які вказують на несумісність явищ або їхню черговість.

Сполучники підрядності з’єднують залежну частину складного речення з головною.

До сполучників підрядності належать:
1) означальні: що, щоб, неначе, ніби, як;
2) з’ясувальні: що, як, щоб, ніби, мов;
3) ступеня і способу дії: щоб, що, як, чим, тим, мов, наче, неначе, ніби, ніж;
4) часу: як тільки, як, коли, поки, щойно, ледве;
5) причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв’язку з тим що;
6) умовні: якщо, якби, коли б;
7) мети: щоб, для того щоб;

8) допустові: незважаючи на те що, хоч, дарма що, хай.

Частка — це незмінна службова частина мови, яка надає словам чи реченням певних смислових чи емоційних відтінків або служить для утворення окремих граматичних форм чи нових слів: не, б(би), хай, нехай, лиш, авжеж, хоч.







Остання зміна: Saturday 29 June 2024 16:56 PM