Наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії, прохання, наказ, благання тощо.

Форми наказового способу дієслів мають такі закінчення:

Знак м’якшення у дієсловах наказового способу.

Знак м’якшення у дієсловах наказового способу пишеться лише тоді, коли приголосний у вимові звучить м’яко, виразно.

Приклад:

Сядь – сядьмо – сядьте, стань – станьмо – станьте, злазь – злазьмо – злазьте.

Після букв п, в, ч та р м’який знак не пишеться.

Приклад:

Сип — сипмо — сипте, став — ставмо — ставте, клич — кличмо — кличте, вдар — вдармо — вдарте.

 

 Зверни увагу!

Іноді один спосіб дієслова вживають у значенні іншого: Може, ти б присів на хвилинку? (умовний спосіб у значенні наказового).

У значенні наказового способу може бути й інфінітив: Підняти вітрила!

Творення умовного способу.

Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б).

Дієслово минулого часу + частки би (б) = дієслово умовного способу.

Частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного — би.

Приклад:

Cпівав би, співала б, співали б.

Частка би (б) може стояти:

        після дієслова: Чи жила б Україна без кобзи-бандури? (І. Коваленко);

        перед дієсловом: Він би робив, та рукава болять (Народна творчість);

        може бути відділена від дієслова іншими словами: Я б навіть сонцю одягнула вінок із житніх колосків! (Л. Рубан).


Остання зміна: Thursday 27 June 2024 16:29 PM