У попередніх завданнях ти визначав (-ла) іменники.

Іменник — це самостійна частина мови, що називає предмет і відповідає на питання хто? що? (людина, звір, палітра).

Цікаво, що назву «іменник» почали вживати з 1873 року. Її першим використав Омелян Партицький. Правопис 1926 року іменник називав речівником.


Назви істот відповідають на питання хто? Таких іменників є декілька категорій:

  • назви людей (донька, бабуся, Оксана)
  • назви тварин (кіт, порося, білка)
  • назви професій (лікар, фермер, вчитель)
  • назви казкових персонажів (Попелюшка, дракон, гном)
  • назви померлих (небіжчик)


Назви неістот відповідають на питання що? До таких іменників належать:

  • назви рослин (троянда, липа)
  • назви природних явищ (сніг, туман)
  • назви обʼєктів неживої природи (небо, сонце, море)
  • назви предметів (ручка, тарілка)
  • назви сукупності людей чи тварин (зграя, натовп, стадо)
  • назви мікроорганізмів (мікроб, вірус)


Загальна назва — це слово, що називає узагальнене поняття (гори, дівчинка, собака).

Власна назва — це унікальна назва предмета, що виділяє його з-поміж інших однотопних (гори Карпати, поет Сергій Жадан, співак Артем Пивоваров).

Конкретні іменники — ті, які людина може осягнути органами чуття (штани, Анатолій, рука).

Абстрактні іменники — ті, які людина не може побачити, але може уявити. До таких іменників належать:

  • якості (щирість, чесність)
  • почуття (любов, повага)
  • дії та процеси (читання, біг)
  • стани (страх, горе, тиша)


Речовинні іменники є назвами однорідних за своїм складом речовин, що піддаються поділу, вимірюванню, але не рахунком (шматок цукру, літр молока).


Збірні іменники називають сукупність понять. Вони утворюються за допомогою суфіксів:

  • -ств-, -цтв-: птаство, козацтво
  • -инн-, -інн-: насіння, гарбузиння
  • -от-: піхота, голота
  • -ин-: городина


Рід іменника виражається в трьох значеннях: чоловічий рід (він, мій): місяць, ананас, журавель; жіночий рід (вона, моя): сумка, вчителька, книгарня; середній рід (воно, моє): кошеня, вухо, сонце. Також визначають спільний рід іменника. Це категорія іменників, що можуть належати як до жіночого, так і до чоловічого роду: нездара, базіка, староста.

Значення роду необхідно іменнику для правильного його граматичного зв’язку з прикметниками, займенниками та дієсловами.

Число іменника виявляється в однині та множині. Іменники, що називають один предмет, уживаються в однині: книга, дорога, рушник. Іменники, що називають два і більше предметів, уживаються у множині: океани, держави, пісні.


Іменники, що вживаються тільки в однині:

  • абстрактні (мир, мужність)
  • збірні (молодь, юнацтво)
  • речовини (молоко, бетон)
  • власні назви (Дніпро, Еверест)


Іменники, що вживаються тільки у множині:

  • парні предмети (штани, ножиці)
  • речовини (дріжджі, вершки)
  • емоції (радощі, заздрощі)
  • власні назви (Карпати, Чернівці)


В українській мові є сім відмінків: називний (хто? що?), родовий (кого? чого?), давальний (кому? чому?), знахідний (кого? що?), орудний (ким? чим?), місцевий (на кому? на чому?) і кличний.



У реченні іменники можуть бути будь-яким членом речення:

  • Підметом: Нас чекала далека путь (хто? що?).
  • Присудком: Колискова — (є) наймиліша мамина пісня.
  • Означенням: Голос Сашка (чий?) нас заворожує.
  • Додатком: Андрійко знайшов у саду їжачка (кого? чого?).
  • Обставиною: У лісі (де?) діти зустріли оленя.



Остання зміна: Friday 14 June 2024 16:17 PM