Українська після 5 класу 5_13

В українських словах м’який знак вживається:

Де Ти З’їСи Ці ЛиНи, ДзиРе? 

Хто такий Дзир? Це котик! Хто такі лини? Це рибки!

Після приголосних із цієї фрази — Д, Т, З, С, Ц, Л, Н, Дз, Р — можна писати м’який знак.

Розбираємо на прикладах.

Після букв д, т, з, с, ц, л, н, дз, р, які позначають м’які приголосні:

у кінці слів: мазь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь, Лифарь, тощо;

у середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні: молотьба, спільний, тинькувати, Гринько, Федько, Вільно, Луцьк тощо;

у дієсловах наказового способу та на -ться: стань, сядь, робиться, коситься тощо.

У дієсловах перед суфіксом -ся (-сь): стань – станься, сядь – всядься.

На позначення м’яких приголосних усередині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, сьомий, третьокласник, утрьох тощо.

У суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: запорізький, козацький, київський, близькість, людськість, хвацько, військо, хлопчисько тощо.

У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: батенько, рибонька, старесенький, малюсінький тощо.

М’який знак зберігається:

В утворених присвійних прикметниках: Танька – Таньчин, Зінька – Зіньчин, ненька – неньчин;

При відмінюванні: призьба – на призьбі, ненька – неньці, вишенька – вишеньці, але: землянка – землянці, маска – масці.

У словах іншомовного походження м’який знак пишеться після м’яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо, а також перед я, ю, є, які читаються як [йа], [йу], [йе]: адьє, конферансьє, монпансьє, пасьянс, ательє, барельєф, батальйон, мільярд, бутоньєрка, віньєтка, каньйон, Готьє, Нью-Йорк, Ньютон, Ньяса, Реньє тощо. Але: В’єнтьян.

М’який знак НЕ пишеться у таких випадках:

Після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ: дріб, приголуб, сипте, степ, кров, вісім, верф, ніж, їж, знаєш, бачиш, піч, річ, борщ, морщ, воротар, гіркий, кобзар, перевір, тепер, Харків тощо. Виняток: Горький, трьох.

Перед м’якими, пом’якшеними або шиплячими: свято, дзвякнути, сніг, радість, велетенський, промінчик, кінчик, менший, тонший, Уманщина. 

Винятки: після букви л (їдальня, читальня, Польща, сільський тощо) та у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія.

Між подвоєними та подовженими приголосними: буття, відлюддя, віддячити, волосся, галуззя, заміжжя, зілля, пасся, ранній, роззява тощо.