Українська після 10 класу 10_3

Складні випадки написання прізвищ

Правопис українських та словʼянських прізвищ

Українські прізвища передають на письмі за загальними правилами: Зайченко, Коваль, Бідзюра.

Жіночі прізвища на -о та на приголосний не відмінюються: Ірині Ткачук, Оксані Лебеденко.

Прізвища, що мають закінчення І та ІІ відмін, відмінюються як відповідні іменники: Гнатюк — Гнатюка, Слобода — Слободи.

Прізвища прикметникового типу відмінюються як відповідні прикметники: Коцюбинський — Коцюбинського, Коцюбинська — Коцюбинської.

Правопис несловʼянських прізвищ

Несловʼянські змінювані прізвища відмінюються за відповідними відмінами: Гоя — Гої, Рафаель — Рафаеля.

Не відмінюються іншомовні прізвища на -а, -е, -є, -і, -о, -у, -ю, а також жіночі прізвища на приголосний: Данте, Дідро, Готьє.

У дво- й багатокомпонентних прізвищах відмінюються всі складники: Артур Конан Дойл — Артура Конана Дойла.

G i h передаємо як г: Гейне, Гюго.

Подвоєння приголосних зберігається: Руссо, Шиллер.

Апостроф пишеться в прізвищах зі скороченою часткою: дʼАртаньян.

Кінцевий ц не помʼякшується: Ліфшиц.

Складні випадки написання географічних назв

Українські географічні назви на письмі треба передавати відповідно до вимови за нормами українського правопису: Бердянськ, Костопіль, Чорне море.
Географічні назви словʼянських країн треба передавати на письмі так само, як і прізвища: Катовіце, Перемишль, Щецин.
Іншомовні географічні назви зберігають подвоєні приголосні: Голландія, Марокко.
Літера ї пишеться після голосного: Ізраїль, Каїр.

Літера и пишеться:

• у буквосполученнях -ида, -ика: Антарктида, Корсика;
• після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним: Вірджинія, Чикаго, Чилі;
• у буквосполученнях -ри- перед приголосним: Мадрид, Рим, Крит;
• після д, т і в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Єгипет, Єрусалим, Сардинія, Сицилія.

Літера і пишеться:

• після приголосного перед голосним та я, ю, є, ї: Австрія, Греція;
• після приголосних, не згаданих у правилах на вживання и: Лісабон, Ніл;
• на початку та в кінці слів: Індія.

Правопис складних і складених географічних назв

Окремо пишуться:

• Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника: Біла Церква, Великий Устюг, Верхня Силезія, Вишній Волочок, Гола Пристань, Голубий Ніл, Давидів Брід, Запорізька Січ.
• Географічні назви й номенклатурні терміни при них: Кавказький хребет, Кандалакська губа, Скандинавський півострів, Фінська затока, Чорне море.
• Географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього: Гільча Друга, Залісся Перше, Перше Садове.
• Географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові: село Івана Франка, але: місто Івано-Франківськ, село Михайло-Коцюбинське (бо тут маємо сполучний голосний о й зміну родового закінчення прізвища), а також назва села Дмитро-Варварівка, що складаються з двох імен.

Разом пишуться:

• Географічні назви-іменники, що складаються з прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них: Білопілля, Верхньодніпровськ, Гостролуччя, Дорогобуж, Кам’яногірка; білопільський, верхньодніпровський, дорогобузький, кам’яногірківський, чистоводнівський.
• Географічні назви, що складаються з числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники: П’ятигорськ, П’ятихатки, Семигори, Семипілки, Сорокадуби, Трипілля; дворічанський, п’ятихатківський, семигірський, семипілківський, сорокадубівський.
• Географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Вернигородок, Гуляйполе, Копайгород, Крутибороди, Печиводи; вернигородоцький, гуляйпільський, копайгородський, крутибородівський, печиводівський.
• Географічні назви, що складаються з двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники: Верболози, Індокитай, Страхолісся; верболозівський, індокитайський, страхоліський. АЛЕ: Австро-Угорщина, Азово-Чорномор’я.
• Географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники: Китайгород, Новгород, Княжпіль, Ольгопіль, Адріанополь, Севастополь; Ашгабат, Бранденбург, Кемберленд, Даугавпілс, Кейптаун, Йоркшир, Рудольфштадт; волгоградський, новгородський, ольгопільський, севастопольський, бранденбурзький, даугавпілський, рудольфштадтський.
• Прикметникові форми від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника та іменника: біломорський (від Біле море), білоцерківський (від Біла Церква), гостромогильський (від Гостра Могила), новоміський (від Нове Місто), яснополянський (від Ясна Поляна).

Через дефіс пишуться:

• Географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, а також прикметники, що походять від них: Баня-Лука — баня-луцький, Гвінея-Бісау — гвінея-бісауський, Глинськ-Загора — глинськ-загорський, Ельзас-Лотарингія — ельзас-лотаринзький, Коло-Михайлівка — коло-михайлівський, Орєхово-Зуєво — орєхово-зуєвський, Пуща-Водиця — пуща-водицький.
• Географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники: Андрієво-Іванівка — андрієво-іванівський, Дмитро-Варварівка — дмитро-варварівський, Івано-Франківськ — івано-франківський, Михайло-Коцюбинське — михайло-коцюбинський.
• Географічні назви, що складаються з іншомовних елементів — повнозначних слів, а також похідні від них прикметники: Буенос-Айрес, Думбартон-Окс, Іссик-Куль, Кзил-Орда, Нар’ян-Мар, Ріо-Негро, Улан-Уде.
• Географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент-, а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд: Соль-Ілецьк, Спас-Клепики, Усть-Каменогорськ; Вест-Індія, Іст-Лондон, Нью-Йорк, Сан-Сальвадор.
• Географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники: Франкфурт-на-Майні, Яр-під-Зайчиком; Булонь-сюр-Мер, Бург-ель-Араб, Лa-Mанш, Ла-Плата, Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Па-де-Кале, Ріо-де-Жанейро.
• Прикметники, утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев(-єв), -ин (-їн), -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): давидово-брідський (від Давидів Брід), олійниково-слобідський (від Олійникова Слобода), мишурино-різький (від Мишурин Ріг), вільшансько-новоселицький (від Вільшанська Новоселиця), вінницько-ставський (від Вінницькі Стави).
• Прикметники, утворені від географічних назв, що становлять поєднання імені та прізвища: івано-франківський (село Івана Франка).