Наукова студія
Називними називають односкладні речення, у яких головний член стверджує наявність існування якихось предметів чи явищ. Головним членом у таких реченнях виступає іменник у називному відмінку однини чи множини, рідше — займенник або прикметник. Наприклад: Ось місяць, зорі, соловʼї (П. Тичина); Прокляті! Прокляті! Я все одно втечу (П. Автомонов).
Присудка в таких реченнях немає й не може бути.
До групи головного члена може входити означення:
Сині очі. Чорні брови (О. Олесь).
Інколи вживаються частки ось, он, осьде, онде:
Ось моя таємниця.
Називні речення вживають переважно в художній літературі, газетних і журнальних статтях. Їх часто використовують для повідомлення про час, місце чи послідовну зміну картини, вони можуть виражати оцінку предмета чи явища.
Якщо в реченні є обставина або додаток, то таке речення належить до двоскладних з пропущеним присудком. Наприклад:
Над Дніпром світло сонця.
Потрібно розрізняти називне речення та двоскладне.
Якщо прикметник в реченні стоїть перед головним членом у формі підмета, то він виконує роль узгодженого означення. Якщо ж він буде стояти після головного члена, то це — іменна частина складеного присудка. Наприклад:
Весела пісня. Пісня (є) весела.